Перегляд вихідного коду сторінки Вельморн

Вельморн був містом-титаном, чиї масивні стіни з чорного каменю, здавалося, могли витримати навіть кінець світу. Збудоване в епоху Першої Зорі, воно було домівкою для народу, який називав себе Ковалі Сутінків. Ці загадкові ремісники володіли 

{{Місто|name=Вельморн|flag=Вельморн_стяг.jpg|foundation_date=Невідомо|status=Вільне місто|location=-6000 4150|population=Miriam67, CoffeeThunder|map=Вельморн_мапа.png}}

таємницями, які дозволяли їм не лише підкорювати природу, а й змінювати саму суть реальності.


Темний камінь, з якого були зведені стіни Вельморну, був незвичайним. Легенди кажуть, що він поглинав спогади, емоції та навіть душі тих, хто доторкався до нього. Чим довше стояло місто, тим більш насиченим і живим ставав цей камінь. Його світіння у місячному світлі видавало тихий гул, схожий на шепіт тисяч голосів. 


Саме в глибині цього міста діяли Ковалі Сутінків — не просто ремісники, а відчайдушні дослідники й інженери, які намагались підкорити нову форму магії, знайдену в самому серці титана. Ця магія — чужа, неприродна, темна і примхлива — виривалась із глибин істоти, пульсувала, змінювала простір і час. Щоб втримати й направити її, Ковалі створили складну систему мідних провідників, вузлів і механізмів, перетворивши Вельморн на живу машину — місто-артефакт. 


'''Ковалі Сутінків'''

Ковалі Сутінків були замкненим, мовчазним народом. Їхня робота не вирізнялася блиском, зате в ній була точність, терпіння і тиша. Їхнє життя точилося навколо каменю, металу, і повільного дихання печер. Вони жили просто, працювали важко і майже не залишали меж свого міста. Їхні знання зосереджувалися на взаємодії з магією, металом і часом. Ковалі Сутінків вірили, що справжнє розуміння матеріалу приходить не в поспіху дня і не в помірному спокої ночі, а в порогових станах — як от у сутінках — це був час для праці, думок і творення. Саме в таких проміжках вони вбачали справжню роботу. Не в моменті удару, а між ударами.


Вони не брали учнів здалеку. Не йшли у війни. Не вихвалялися своїм ремеслом. Ті, хто приходив до міста, казали, що чули, як кам’яні вулиці неначе оживали, як тільки сонце починало наближатися до горизонту. І чим довше вони перебували у Вельморні, тим більше їм здавалось, що вже не було ні дня, ні ночі — лише міжчасся, вічне.


'''Титан'''

Скелет поваленого титана, загиблого в добу Першої Зорі, став однією з найвизначніших структур Вельморну. Його хребет — порожнистий і зміцнений мідними опорами — тепер слугує підйомом від старої портальної зали, розташованої глибоко під землею, у самому серці Вельморну аж до самої скелястої поверхні, крізь який можна пройти вздовж усього тіла давнього велета.


'''Магія'''

Первісна магія, витягнута з самого серце древнього велета довго не підкорялася Ковалям. Аж доки, не перепробувавши усі благородні метали, вони не звернулися до дешевої міді. Виявилося, що мідь — єдиний матеріал, здатний взаємодіяти з магією титана, не руйнуючись і не деформуючи простір.


Попри всі зусилля, ще не всі аспекти цієї магії було розкрито. Навіть самі Ковалі Сутінків, попри свою сміливість і досвід, стикались із проявами, що не піддавались жодному розумінню. Їхні спроби пізнати й опанувати енергію титана залишились незавершеними. І дослідження тривають — хай навіть без них. 


Проте залишки магії досі пульсують ліловим сяйвом у рамці древнього порталу та у грудях величного мідного голема, що втомлено лежить на краю міста немовби заснулий велет.


'''Металевий Захисник'''

Найвеличніше творіння Ковалів Сутінків — Ґолем Нічної Варти, або ж, як його пізніше почали називати — Темнозор. Це був велетень заввишки з вежу, зібраний з металу й каменю. Рухи мав ідеально зважені: ні різких поривів, ні зайвої сили. Його зріст сягав майже тридцяти ліктів. Працювати з металом ковалі вміли, але показного ніколи не любили. Лише функція, лише форма, що служить. Його не створювали для битв, не кували для війни. Його зібрали як сторожа — як останній аргумент на випадок, якщо світ відвернеться від Вельморну. Темнозор мав прокинутися лише за однієї умови: якщо Вельморн буде під загрозою, з якою люди самі не впораються. І в Ніч Тиші — він прокинувся.


Сьогодні, серед руїн Вельморну, можна побачити іржавий каркас велетня. Його тіло вгрузло в скам'янілу землю, руки безсило опущені, голова — похилена. Мідь потемніла так окислилась до зеленувато-брунатного кольору, в деяких місцях повідпадали металеві пластини. Вітер виє крізь отвори в корпусі, наче тихі тужливі голоси колишніх мешканців Вельморну, котрих Темнозір так і не зміг захистити, намагаються пробудити його знову.


'''Ніч Тиші та падіння Вельморну'''

Вельморн перетворився на покинуті руїни після однієї ночі, яку називають Ніч Тиші. Ніхто не знає, що сталося, але очевидці, які спостерігали за містом із віддалених пагорбів, говорили про чорний стовп світла, що піднявся з центру міста. Після цього – абсолютна тиша, а потім потужний удар, від якого земля здригнулася. Більше жителів міста ніхто не бачив.


'''Сьогодення'''

Тепер, багато років потому, Вельморн досліджують двоє молодих, але надзвичайно завзятих дослідників — Міріам і Кава. Разом вони намагаються розгадати загадку Ночі Тиші, дослідити залишки мідних структур, зчитати записи Ковалів Сутінків і дістатися самої суті тієї чорної матерії, що розпочала загибель міста. Вони — чи не єдині, хто ще досі вірить, що Вельморн може розповісти свою історію. Їхня мета — не лише розгадати таємницю Ночі Тиші, а й продовжити справу, яку почали ковалі: дослідити всю повноту сили титана й, можливо, знайти спосіб безпечно пробудити її знову.

'''Самоврядування'''

Вельморн ніколи не належав жодній державі. Прихований серед високих, недоступних гір, він існував як незалежне утворення — самобутнє, відлюдне і самодостатнє. Його мешканці не визнавали зовнішньої влади, а будь-які спроби встановити над ними контроль зустрічалися з мовчазним і незламним спротивом.

Формою правління у Вельморні була ''рада старшин'' — колегіальний орган, до якого входили найдосвідченіші мешканці міста: мудреці, ковалі, та провідні дослідники. Рішення приймалися спільно, після тривалих обговорень і з урахуванням балансу між традицією, безпекою та науковим поступом. Усі важливі рішення мали бути погоджені більшістю, хоча деякі радники, особливо зі складу Ковалів Сутінків, мали неформальний вплив через свою фахову винятковість.

І хоча місто було ізольованим, його життя вирувало. Магія, ремесло і дослідження — три основні цінності Вельморну — перебували під захистом ради. Саме вона дозволила Ковалям Сутінків розпочати експерименти з магією титана. Саме вона намагалась зберегти рівновагу між амбіціями дослідників і добробутом усієї громади.

[[Категорія:Міста]]